солодкі вуста

Все за ради цього ковтка.
Кавових зерен сміх
В каруселі.

Бовтають ніжками зорі,
Звісившись з краю чашки
Смикають смух золотого кота
Що випинає ліниво пузце
В небесній постелі…

Лабрадору синя безодня,
Втягує все без останку.
Облущує з неба обгортку,
Льодяником хрумкає дзвінко
Прицмокує просто й любовно
Каву на ніч…
Шепочуться в чашці цукринки
З густим загадковим пилом,
Що можливо летів,
Долаючи космічні милі,
Щоб опинитись у цій площині
Віддати відоме.

Скрегочуть заслінки часу,
Видобувають на зовні вогонь,
Гнотик свічці тривожно кусає
Червонодзьобий птах….
Маряться ночі великі крила,
Ховається морок по за кутках…
Тріпочуть завіси сну…

І знову солодкі вуста
Колисають чарівне слово…
Все за ради цього ковтка
Любові…

24.01.2013 р.

За стихотворение голосовали: LantanaOcean: 4 ; Misery: 5 ; gala.vita: 1 ;