Захоплення

Поволі ступає,
Нечутно, мов кішка
Ось стіну долає,
Втомившись лиш трішки

Легкою ходою
Пройшла нависання
Готова до бою
Зі скельним коханням

Позаду вже прірва
Попереду гребінь
На личко мов діва
Всередині – кремінь

Заручена змалку
З гірськими хребтами
Повінчана небом
Як тато і мама

Вже котру весну
Живе в злагоді й мирі
Бо мрію свою
Сяга кожен раз щиро

За стихотворение голосовали: Ольга Ветрова: 5 ; Notka.43: 5 ; : 5 ; vedgena1: 5 ; Aleksandr-0909@mail.ru: 5 ; Милочка: 5 ; Beli130755: 5 ; aendo: 5 ; Susanna: 5 ;