Громадянська війна

Промерзли калюжі до дна,
Залишилась тільки одна,
А в ній руйнівна рідина -
Не в річці, не в ополонці,
В тонкій слизовій оболонці,
Гаряча, яка кава чи сонце, -
Лежить громадянська війна,
Прозора і каламутна,
Нині в усьому відчутна,
Безглузда, жорстока, марудна -
І знову вирують майдани,
І знову кличуть кайдани
Розбити, бо ми не барани
Чи інші копитні тварини,
- Досить, - лунає, - віднині
Ми - суверен України...
Стоїть десь - ніхто не знає,
Де саме, - спостерігає,
Так само про себе гадає:
- Я - суверен України!
Принаймні, її частини,
Де міцно стоять біло-сині...
А ще десь - далеко, не видно, -
Потвора маленька, огидна,
Всміхається тонко, єхидно:
- Я - суверен України,
Провінції в складі країни,
Де братніх народів родина
Її вже готова стискати...
...Вночі всі поснули. Та спати
Ковалеві ніколи - влади
Усі полюбляють грати,
Кайданки, важкі кайдани -
Для влади завжди жадані
На випадок нових майданів...

За стихотворение голосовали: shvartau: 5 ; ястреб: 5 ;