Metrolove

М "Площадь Льва Толстого"

В метро её я вижу иногда,
Но наши встречи с нею очень редки,
Нас с грохотом уносят поезда
Всегда синхронно, но по разным веткам.
Куда она торопится - Бог весть,
Куда спешу - да я и сам не знаю,
Маршрутов одиночества не счесть,
И я любой свободно выбираю.
Маршруты эти - странные дела -
Всегда ведут, но никуда, чтоб вместе,
Нечасто, но небесные тела
Нас с ней сведут в знакомом перекрестье.
Пускай ведет меня моя звезда,
Я ей перечить вовсе не обязан,
Нас с грохотом уносят поезда -
Вперед, вперед, а путь назад заказан...
Пришли в упадок сверху города,
Остыла наша, умерла планета.
Нас с грохотом уносят поезда -
Всегда синхронно, но по разным веткам.

2013 г., версия 2014 г.

М "Золоті ворота"

...без сподівань, без намірів, а просто так - зустрілись з нею випадково, мимохідь, так відбувається, але єдина мить буває здатна колір, форму, запах, смак цілком життя цілого вмить і враз змінить, жагу збудити, мрії, спрагу, ніжну хіть торкнутися її, не відпускать ніколи, накинутись отак, як хижий ніжний звір - сп"янілий, хворий від настою матіоли, яким повітря несподівано бринить, - накинутись і без вагань, без жодних мір - віддатися і взяти, вбити і убитись, так схибити і так глобально помилитись, щоб думка й слово разом втихли навіки, аби не відпускать від губ її руки і їй одній - одній - служити і молитись, притиснутись до неї, щільно притулитись, так невід"ємно, до злиття, щоб не розлитись, щоб від усього в світі врятуватись!.. Та раптом - напис: "ДО ДВЕРЕЙ НЕ ПРИТУЛЯТИСЬ" - вона ж - отам, на станції, серед людей, і притулитись можна лише до дверей...

2014 р.