Я не знаю, про що ти...

- Як так сталось, скажи, якщо знаєш сама,
Як ти стала мені і світлом, і тьмою,
Нареченою ніби й ніби тюрмою,
І здобуток ти мій, і жебрацька сума?

- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, примха і норов щастя людського
Є секретом твого нетяжкого ярма?

- Може, так; та мене, наче воду зима,
Поневолює все, що, мила, з тобою
Мені доля зв'язала, як ворожбою,
І так міцно і ніжно в неволі трима.

- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, душу твою, мов бранця хисткого,
Взяв мій погляд від тебе вночі крадькома?

- Якщо так, то мене, наче птаха весна,
Той твій погляд нічний сурмою дзвінкою
Нездоланно веде із далі сумної,
Мов до серця прикута співуча струна.

- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, слід на чолі цілунку легкого
Пав на серце тобі, мов тавро, жартома?

- Якщо так, то мене, наче стиглі жнива,
Твій цілунок легкий вкладає скиртою
Попід ноги твої, і воля не встоє,
Я покірний тобі, наче вітру трава.

- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, лялька білява з воску м"якого,
Що подібна тобі, тебе мертво трима?

- Якщо так, то мене, наче чорна вдова,
Віску краплі здолали, вбили в двобої,
І навік мої очі повні тобою,
І навік мої повні тобою слова.

- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого...
Може, чари й зілля в мольфара старого
Я колись необачно просила дарма?

- Якщо так, то скажи: за мольфара слова
І за зілля його - якою ціною?!
І за владу свою і верх наді мною -
Чим йому заплатила твоя голова?!

- Я не знаю, про що ти; насправді нема
Ні в мені, ні у мене дива такого.
То направду, що примха щастя людського
Є секретом твого нетяжкого ярма.

І вона задивилась у ніч, де луна
Повторяла виття сича лісового,
Де у хижі старій мольфара старого
Свою душу колись залишила вона.

2014

За стихотворение голосовали: Benson: 5 ; MrSmith: 5 ;