за посмішку пів світу

За посмішку пів світу – ну, а ти…
Тобі напевно треба було більше.
Мої мости… боюся висоти,
А ти перебудовував повище.

А мрії, мої мрії про життя?
Ти їх кришив як глиняні дзвіночки,
Тепер уже немає вороття,
Бо час щодня відмотує клубочки.

Летіла як метелик на вогонь,
Крутилась наче вуж на сковорідці.
Втекти я хочу від твоїх долонь,
Куди завгодно, аби далі звідси.

Безпомічна, як пароплав зимою,
Коли морози зупиняють воду,
Та сплави не відновляться з весною,
В сухій ріці немає більше броду.

За посмішку пів світу і душа.
Не знаю. Ну куди я поспішала?
Раділа, як мале дурне лоша,
Сама я власне серце розламала.

Було так боляче, та шрами заросли.
Час не лікує, він знаходе компроміси.
У мене є пів серця, ну і сни…
Усе минуло. Просто іди лісом.

За стихотворение голосовали: Misery: 5 ;