КОХАННЯ.

Несе курай по степу бистрий вiтер.
На небi хмари наче темна нiч.
I вже краечком наше тепле лiто.
А ми с тобою разом плiч о плiч.

Кохання наше не розвiють вiтри.
Воно корiнням в серцi та душi.
Свое чоло вiд поту хусткой витру.
I плаче iволга сховавшись в комишi.

Не хочу я, щоб ми в розлуцi жили.
Я часто руки цiлував твоi i грiв.
I разом будемо дiвчина ми счасливi.
Навiк я твiй без зайвих теплих слiв!!!

За стихотворение голосовали: pozivnie: 5 ; ястреб: 5 ; yanata2: 5 ; OLEG: 5 ;