Так дивно все підходить до кінця

Так дивно все підходить до кінця
Чи то кінець насправді є початок
Як вічністю зумовлений завдаток
До віри, до любові, до життя

Той сивий дим полону каяття
Що ти щоночі гаряче ковтаеш
Притискуєш, відштовхуєш, тікаєш
Не падаєш- злітаєш в небуття

В хвилини ті які уже боги?
Не те що жить - не хочеться і дихать
Немає слів, у розпач втерлась втіха
Пропала, як в тумані береги

Та ти живеш, живеш бо мусиш жить
до ранку п'єш гіркОту полинову
Пручаєшся і борсаєшся знову
Та мусиш вірить, вірить і терпіть

На світі все підходить до кінця
Бо той кінець насправді є початок
Це вічністю зумовлений завдаток
До віри. До любові. До життя.