Ну ось і все..

Ну ось і все.. І час прощання..
І він пішов.. Ну а вона..
Це знала.. Знала все зарання..
Але не знала в чом вина..

Ну ось і все.. І він у барі…
Сидить з дівками за столом..
Ну а вона.. вона чекає..
У себе вдома.. за столом..

Ну ось і все.. Він випив рому..
Пішов до дівки за столом..
Ну а вона.. вона все вдома..
Сидить.. Чекає за столом..

Різкий той біль.. такий шалений..
Вона це знала.. Ну а він..
Він випив пляшку.. от нікчема..
Пристав до дівки.. ну а їй..

Їй чоловік зробив дарунок..
І Сам прийшов (щоб привітать)
А тут нікчема і цілунок…
Такий цей біль не передать..

Вона ж взяла його на себе..
Чекала вдома.. у вікна..
Сама то знала, що не треба..
Але інакше не змогла..

Ну ось і все.. вікно.. їх двоє..
Він повернувся.. він прийшов..
Вона молилася, що зможе..
Спасти сім’ю, спасти любов..

За стихотворение голосовали: SVETODAR: 5 ; natalya_Kozireva: 5 ; Оля28022011: 5 ; luna: 5 ; Luda Ivanovskaya: 5 ;