Ой, чому синочки не йдете додому?

Ой, чому синочки не йдете додому?
Очі мої вицвіли від солених сліз.
Вітер там за стайнею розкидав солому.
Січень бистрокрилий нам сніга приніс.

І давно наш хутір вже зламали бурі.
Люди від"їздили до других садиб.
Зранку небо чисте, в голубій лазурі.
Нема світла в хаті, закінчився хліб.

Я одна три роки, за якоюсь брамою.
Листоноша лише на неділю раз.
А колись була я счаслива мамою.
Чоловік живий був, та й ще трійко вас.

Приїздіть рідненькі, жду я вас кровинки.
Може в раз останній подивлюсь на вас.
Тяжко мамі бути як ота билинка.
А метіль в городі вже танцює вальс...

За стихотворение голосовали: v2810475: 5 ; : 5 ; OLEG: 5 ; Luda Ivanovskaya: 5 ;