Пробач мене
Пробач мене за те, що я люблю
Живу в тобі, такім моїм і ріднім
За те, що кожен порух твій ловлю
За те, що це вже стало необхідним
Тримати чай холодний на столі
І поряд світ, мій цілий світ для тебе
А ті слова, що танули у мглі
Нехай летять, не треба їх, не треба
Ти лиш любов тримай в своїх руках
Моє тепло стискай в своїй кішені
Тримай і через біль, і через страх
Неначе промінь сонячний у жмені
Сховай його, у серці збережи
Як я твоє неспинно зберігаю
І якщо зможеш, з щирістю скажи
"Моя єдина, я тебе кохаю"
Ми будем разом, у дощі та в сніг
Ні перед чим для тебе не спиняюсь
Пробач мене за холод мій і сміх
За те, що я до тебе повертаюсь
У кожнім слові, порусі, скізь час
Скрізь сотні літ лечу на білих крилах
Летітиму, хоч падала не раз
Бо я без тебе жити не схотіла
Пробач мене, та я без тебе тінь
Та я без тебе марення безлике
Не спинять, ні, ні заздрощі, не лінь
Пробач мене. Твоя тепер. Навіки.
За стихотворение голосовали: Fate: 5 ; caramelka2309: 5 ;
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2012-02-06 01:44
молодец)