Вже зорi яснi сяють в вишинi.

Вже зорi яснi сяють в вишинi.
Розкрила нiч усiм своi обiйми.
Того не бачу - на чужiй вiйнi,
Загинув я, i провалився в прiрву!

Моя кохана ходить на вокзал.
Стрiчае з фронту часто ешелони.
Як жаль, я iй багато не сказав.
А там все грають зустрiч патефони.

Тодi був бiй - прицiльно нiмцi били.
Ми йшли в атаку з криками: - Ура!
Та куля в серце i ослабли крила.
Пекло все пеком i в душi була жара.

Нас хоронили на альпiйських луках.
Зелений лiс i килим нiжних трав.
Хололо все i вже коцюбли руки.
I видний був червоний цвiт заграв...

За стихотворение голосовали: : 1 ; Марьюшка: 5 ; Smirnov1502: 5 ; RITA: 5 ; Luda Ivanovskaya: 5 ; : 5 ; ястреб: 5 ;