Зіронька

Впітьмі нічної темряви
Сумує в небі зіронька одна.
В далечині вона невпізнана
Сумна та мовчазна.

Приваблює до себе погляди
Богатирів, мужів наук.
Світає, дивна зіронько,
І ти тікаєш наче з рук.

Тікаєш, щоб з'явитись знову,
Щоб трішки втішити мене,
Щоб нічку темну вкрасити,
Коли не світить сонечко ясне.

Твоє світіння лагідне
Неначе заспокійлеве душі
Воно залічить рани болісні,
Як очі мамині ясні.

Лиш дивлячись на тебе,
Моя знайомко мовчазна,
Я тихо, мов про себе,
Твою пісеньку співа.

Співаю пісню,де не має слів,
А лиш тріпочуть згадки, почуття
Про ніжний мамин давній спів,
Що у душі моїй луна.

Ти завжди будеш поряд мене,
На небі тихо в далені
Але твоє світіння миле
Не замінить очі мамині ясні

За стихотворение голосовали: Lana: 5 ;