В старенькiй хатi.

Вже журавлi сховалися за обрiй,
В старенькiй хатi свiтло вiд щепи,
Якiсь не чеснi люди та не добрi?
Здали до брухту сiльськi проводи.

Зв"язку нема з райцентром та дiтьми,
Як у старi часи все самотужки,
Якщо ще мiсяць i нема пiтьми,
До баби ходять юностi подружки.

Чоловiки до сроку всi пiшли,
Одними буть така жiноча доля,
Онуки вже так ладно пiдросли,
Вже осiнь на дворi, тополi голi.

Пора лягать, яка велика нiч,
А сну нема i думи всi про рiдних.
Вже прохолодно, згасла швидко пiч,
Вiд одинокостi i бридко i огидно...

За стихотворение голосовали: vladim.sahutin2012: 5 ; : 5 ; Olgamaria: 5 ; Валтар: 5 ; RITA: 5 ; natalya_Kozireva: 5 ; mmoshenkov: 5 ; kuskin: 5 ;