Відпусти

Хоч вовком вий, я нічого не хочу,
І світ немилий мені став.
Стою на рівному, і от у прірву скочу,
Мене ти ні про що не запитав.

Не маю приводу тебе прогнати,
Не маю сили стерпіти тебе,
Ні розумом, ні серцем відчувати,
Ніяк не можу змусити себе.

Пливу за струменем, як дерев’яна скабка.
Чого не хочеш мене відпустить?
На довгім поводі тримаєш мене слабко,
А на мотузці я не можу жить.

Тепер ховаюся, лякаюсь всього,
Мою свідомість страхом полонив,
Як цуценя біля коліна твого,
Я потерплю, щоб ти пожив.

За стихотворение голосовали: Lalit: 5 ; dmlmn: 5 ; v2810475: 5 ; Федор: 5 ; Smirnov1502: 5 ; taniuffka: 5 ;