Ейфорія

Торкнутися землі, упавши з неба,
вдихнути свіжість,катастрофічно треба.
Щоб промінь сонця, пробився через хмару.
І падаючи, не відчути сильного удару.
В житті у всьому до кінця іти,
без перепон,своєї досягти мети.
І гордістю для батьків, для коханого стати,
щоб далі у житті своїх дітей повчати.
Не раз відчути ейфорію,
повірити у власну мрію.
Не просто, взяти й існувати,
а бути кимось, і життя віддати.
Повірити у власні сили.
І бути кращим, до останньої хвилини.
А потім... знову, до небес піднятись,
щоб все по кругу, жити і сміятись.

За стихотворение голосовали: белоснежка: 5 ;