Прогулянка до осіннього лісу.

Вже середина осені минає,
Недільний ранок тихо зазирає!
Ранкове сновидіння слід свій залишає,
А сонечко в віконце мило сяє!

Ще в ліжечку, під теплим покривалом
Лежу на боці, скрутився колобком!
І повсякденним, не переймаючись авралом,
Радію в уяві знайденим грибком!

Спіймав себе на думці, що не уявляти,
А з ліжечка потрібно підніматись,
Та й до лісу швидше прямувати,
Щоб природою осінньою помилуватись!

Жовтневий ліс- розмаїття кольорів!
Багряні , жовті, померанчеві і золотисті!
Серед кремезних дубів-богатирів
Калина стоїть, як у намисті!

Ліс пригощає осінніми дарами,
Своєю красотою, горіхами, грибами!
Повітрям чистим наповнює легені!
Приходять поступово дні студені!

Листя у тиші лісовій шепоче,
Кружляючи свій вальс “ Осінній сон”,
Влягається відпочивати неохоче!
Завершує природа свій черговий сезон!

За стихотворение голосовали: Le-Ta.i: 5 ; Федор: 5 ;