Сині очі

Сумую я за синіми очима
І в безвість кличу
Захопилась.
А може вчасно не дивилася
Бо за тобою світ не бачу.
І час від часу тихо плачу
Та це нічого вже не значить.
Зверну увагу лишь туди
Де сонце сходить - на удачу
В промінні жовтім
Де сині очі навпаки
Тихо сплять.
І дивний сон ночами бачать.
Повернусь туди
Куди вже кликали давно.
У ві сні, на край землі людської
Там тільки ріками вино
Долини полотно, де почивають долі.
І піду я собі тихо
Бо сині очі вже не бачать
Ненавидять мене давно
І до нестями гірко плачуть.
Піду по стежці, де колись,
Так сумно, дико і невчасно
Дві в одне давно сплелись
І їх вогонь вже не погасне.
Забудьте, сині океани
Мої незвідані кургани
Заливи, пагорби, моря
Криві озера і лимани.
Де сміх лунав
Довкола хмари
Забудьте сповіді мої
Чорноокі сильні чари.
Не згадуй у страшному слові
Останніх, хто віддав життя.
Відпустіть, на марево любові
Залиште.
Час на каяття.
Не забирайте тільки душу
В соромі чужих думок.
Я собі її залишить мушу.
Одягну, на себе, як вінок.
І не гукайте крізь безчинство
Залиште на спочин навік.
І слід не зникне
Як з дитинства.
В таємні ночі
Хто не закривав повік.
Головне - не допустити
Знебарвленість твоїх очей
Без них, повір, не буду жити
Без них не буде і ночей.

За стихотворение голосовали: Р. Маринка: 5 ;