А гори сплять
А гори сплять, сповитії туманом.
І поїзд мчить мене назустріч долі.
І чай міцний, і прохолодний ранок.
І серце не стискається від болю.
Я все забула. Бо потрібно жити.
Я все забула. Згадувать не можна,
Як ти приніс мені карпатські квіти
І гладив під дощем пелюстку кожну.
За стихотворение голосовали: Mary March: 5 ; Aleksandr-0909@mail.ru: 5 ;
Копирование материалов с сайта только с разрешения автора или администратора сайта.
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2013-11-25 20:02