Безодня

Це протиріччя знову мене стисло.
Тягни мене, тягни в свою безодню.
Чоло вкривається молекулами кисню
В сполуці із молекулами водню
Із додаванням невідомих речовин.
Хоч я туди не хочу, а проте -
Ще менше хочу бути на краю,
Окресленому чітко декольте,
Я чи то в пеклі, чи уже в раю,
Чи десь між ними втрапив в карантин.

Раптова непомітна легка зміна.
Рух - вгору, вниз і знову вниз.
І час, і простір набули єдиних
Невиразних незрозумілих рис -
Оговтаюсь потім, тепер не час.
Звиваюся, неначе серпантин.
Лунаю, наче дзвони Великодні.
Я втрапив не в безодню - в перетин,
В якому зустрічаються безодні
І одна одній подають причасть...