КАЛЮЖНЕ
Минала зимняя пора…
Ми схаменулись на одному з перехресть,
Так жадібно вдивляючись в обличчя,
Із гордістю чекаючи чудес,
Жаданого втручання з потойбіччя.
Останній сніг поглинувся ногами,
Окропом кров ганяючи до серця,
На мить забуті і людьми, й богами,
Припавши до очей, мов до люстерця.
Мені здалось, - ти простягнув долоню…
Та байдуже! Лише здалось…
То сніг тече чорнилами на скроню,
Бо сліз, напевне, вже не збереглось.
Мов цукор, танемо в калюжній тиші,
Приречено із протилежних берегів,
Кохання й біль на дні її залишим,
Такі порожні… й вільні від снігів.
Минула зимняя пора.
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2014-01-20 14:31
С гордостью ждать чуда? Неудачное словосочетание.
Останній сніг поглинувся ногами, - это как? впитался в ноги?
Окропом кров ганяючи до серця - кипятком кровь ганяет? снег который питался в ноги?
Второй катрен - полный набор не свызанных между собой слов.
То сніг тече чорнилами на скроню - краска для волос потекла? Скроня - Бокова частина черепа від вуха до лоба. Волосся, що росте на цих частинах черепа.
И почему же снег - чернилами?
Мов цукор, танемо в калюжній тиші, - тять в тишине лужи, как сахар?
Приречено із протилежних берегів, - это ж какая лужа должна быть? Обалдеть.
С ув.
дата:2014-01-20 22:44
Так что стих продуман... я сама циник, но и украинка, язык знаю
с ув.