Поклич мене
Впусти мене у вир своїх думок,
Бо раптом у моїм забракло місця.
Оскаженілий вітер знов і знов
Жбурляє у обличчя жовкле листя.
Поклич мене у мальовничі сни,
Відкривши таємницю сьогодення –
Від лагідного подиху весни
Засяють зорі в оксамиті темнім.
Спіймай мене в полон шалених мрій,
Зігрій намистом поглядів, цілунків –
І промінь віри та блакить надій
У небі намалюють візерунки.
Але, прошу, у спогади не клич.
Я вільний птах, у клітці ж мало місця!
Завжди темніша перед ранком ніч,
Та тільки сонце надихне на пісню!
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией