Диктатор

...І в кожному слові ховається мудрість, і погляд батьківський, а в ньому докОри - нам, дітям, за нашу дитячу дурість та забавки штибу цивільної непокори. Та батько проникливо дивиться, дбає, особисто, сам, встає серед глухої ночі - так часто, що ніби ніколи і не лягає. "Для насолод часу нема", він каже охочим цікавитися чужим особистим життям, вимагати дурниць, якоїсь люстрації - вони ж, як відомо, поціновувачі плям на диску сонця і на чужій репутації. Та батькові ніколи - тяжко і важко, і вдень, і вночі, чи не цілодобово - гарує він, аби жодна комаха і пташка не була скривджена хоч випадково, бо життя - то є найвища цінність, біологичний процес має бути захищено! Хоч би там що конституційність вважала теж достойним захисту вищого. Гідність, свобода - то дивні абстракції, батькові ніколи за тяжкою роботою. "Що то за вимоги, що то за акції, що там за натовп стоїть за воротами? Нездари невдячні, ледарі, зрадники, батько ж плекав для вас мрії свої! Що ви торочите, що де в вас вкрадено?! Та ти диви, вже зовуть на двобій!" - Батько зітхає, сумно так дивиться, ледь він не плаче. Чи плаче він начебто? Щось там таке заясніло на вилицях... Чи зброя блищить? У кущах спецпризначенці? Батьковим оком, батьковим словом до непокірних - ледве не з віршем... Чи то довільно, чи примусово - тиран і диктатор не буває іншим: рядиться в батька, як у шкуру овечу, проте вона йому лічить, як фіговий лист, - не здатна і не приховує душі порожнечу, роги, копита і загострений хвіст.