Компьютерний підліток

Я не чую,як кличе мама,
Як гукає тато,бабуся...
Я не бачу нічого і нікого ,
Тому що у компьютер дивлюся.

Я весь у напруженні,я поза світом-
Десь далеко моя уява...
І неможливо відірватися від того,
Як у грі тебе хтось тричі вбиває...

Все мерехтить перед очима- я радію-
Я рівень цей тяжкий пройти зумію...
Година,дві,чотири -не рахую...
Я вже не тут,компьютером живу я .

І потім все обірветься раптово -
Мене батьки вже сварять знову...
Виходжу я із гри -таке розчарування-
Іще одне невиконане завдання...

У голові моїй -компьютер,рівні гри
Я вмію розмовляти лиш про них...
І не цікавить нічогісінько ,чекаю,
Коли я знову сяду і зіграю.