Десь дуже глибоко - десь саме там...

Десь дуже глибоко - десь саме там,
Та де, не знаю достеменно й сам,
Десь поруч з купою моїх ілюзій
(Вони знайшлись чи загубились в тузі),
Там є такий таємний диво-сад,
А в ньому є небачені рослини,
Всі досконалі, всі не мають вад,
Всі родом з найдавнішої родини,
Всі різні, та всі схожої будови,
І кожна з них є перша і остання,
Утаємничена, як сутність Ієгови,
Як сенс буття й народження кохання -
Всі там вони, у тому зібранні,
Хто хоч на мить, та трапились мені -
Здається, це така властивість душ:
Запало щось і звідти - ані руш...
Та ж ось тепер такий, нарешті, час,
Коли усе отримує своє ім"я,
Все зрозуміло чітко й без прикрас,
І в небезпеці підступів Кремля
(Чи звідки там оті чужинці?)
Я зрозумів, що дивні ті рослини -
Хоч всі разом, хоч взяті поодинці -
То уособлення моєї України.
Я визнаю: ідея бідна й не нова,
Проте коли по вінця нею голова
Наповнена - то будуть і взнаки...
Уклін і шана вам за це, жінки!

За стихотворение голосовали: Juliasan: 5 ;