Про драконів, відьом і лицарів

*В соавторстве с Графиня Лия

Дракон колись привласнив цілий край,
Владарював підступно і жорстоко,
Йому служила Відьма ясноока -
Удвох вони кривавий урожай
Збирали в тім краю. Тож мідяки -
До скринь, на попіл - люд, ну а живим
Оселі й стайні - на розвагу - в чорний дим,
Спостерігайте, втікши в будяки.
Та Лицар в ту країну завітав,
Його чекали і молились люди,
І він прийшов - без страху і облуди,
Й Дракону голови його відтяв.
Втомився Лицар, спраг - "Йому води!"
І він чекає, спершись на шаблюку,
Аж Відьма тут - нечутно, як гадюка,
Що криється у хащах лободи.
Напій солодкий Відьма піднесла,
А він гадав, це щирий подарунок,
Аж там прихований смертельний трунок -
Він краплями з Харонова весла
Стікав у чару, додавав смаку
Спокуси, непоборної принади,
Загрози, втрати, знахідки чи зради
І ще чогось. І суміш отаку
Вродлива Відьма подала у чарі,
І сумніви його всі помахом руки
Грайливо припинила - все вже навпаки,
Він змінився, і лихій почварі
Той Лицар вірний, служить, та взнаки
Дає відьмацтва хижая природа:
Назовні ніжність і чарівна врода,
Всередині лиш злоба й хробаки...
Привласнив край тепер новий Дракон,
Владарював підступно і жорстоко,
Йому служила Відьма ясноока...
Можливо, це такий життя закон:
Де силою отримати не можна,
Там хитрість жінки є непереможна.
Пильнуйте ж, лицарі, аби драконом
Не стати лютим згідно з цим законом.
Тому зважайте, що жіноча врода
Позбавить може розуму й свободи,
Проте не всі красуні відьми, звісно,
Однак не знаєм точно, що первісно:
Краса і врода чи відьмацтво злісне?..
Хай там би як, а в тім краю і нині
Дракон на службі в хижій господині.