Фантомас

На свете жил слепой, глухой старик.
Он видел, обладал прекрасным слухом.
Любил свою страну и материк,
Казалось, был свободен, крепок духом.

Уверен, как Незнайка, что умен,
Что сможет разорвать свои оковы,
Терялся в изобилии имен
И шел на плаху по чужому зову.

Он верил, как наивное дитя,
Что, проливая кровь себе подобных,
Добьется, чтоб богатая кутья
Не стала комом в горле преподобных.

Тянулся к свету, солнце заслонив,
Когда разжег костер под синим небом.
А сын просторы батюшкиных нив
Покинул, чтоб давиться черствым хлебом.

... От рук и ног безликих, диких масс,
Зомбированных "техникой повторов",
Тянулись нити в дом, где "Фантомас"
Дрессировал людей, как лабрадоров...

... Пустая хата, стоптанная рожь,
Родник, залитый братской, тёплой кровью.
Давно не важно: "правда" или "ложь".
Руины. Голод. Боль и вред здоровью...

Вот так прожил свой долгий век старик.
Все так же слеп и глух, хоть видит, слышит.
Не поумнел. Засыпал свой родник.
Лишь смотрит на узор, что красным вышит.

--------------------------------------

На світі жив наївний чоловік.
Він був сліпий, глухий, хоч сильний духом.
І мав, скажу, на свій похилий вік,
Чудовий зір, чув на обидва вуха.

Упевний у тому, що силач,
Що зможе розірвать свої кайдани,
Посїяв не зерно - звірячий плач.
Ось так ввели нещасного в оману.

Він вірив, що закінчиться той час,
Коли бурчить, як річка, пустий шлунок.
Що буде колись свято і у нас,
Що доля піднесе йому дарунок.

До сонця руки жадібно здіймав,
Тоді, як розпалив із шин багаття.
За чорним димом небо не впізнав;
Тягнув свій хрест бездумно на розп’яття.

... Від рук та ніг безликих, диких мас,
Тягнулись мотузки у дім під небом.
А звідти ненаситний "Фантомас"
Дресирув людей кнутом і медом.

... Осипалось колосся на полях.
Клюють пташки незібрану пшеницю.
Заріс за мить травою в поле шлях.
Бо у руках не серп вже, а рушниця.

Що буде далі: пекло, пустка, рай?
Сини шукають на чужині нове щастя.
Залитий кров’ю синій водограй.
Всі мріють, щоб закінчилось напастя.

Ось так і жив наївний чоловік,
Що був сліпий, глухий, хоч чув і бачив.
Все вірив у байки дурних базік.
В залитій кров’ю річці знов рибачив.

За стихотворение голосовали: : 5 ;