Легенда міста Лева

*В соавторстве с Графиня Лия

Містом старого Лева
Блукають сутінки ранні,
Велична колись королева,
Блукає тепер у вигнанні,
Почтом за нею тіні
Чи вартовими бранки?
Зорі згасають сині,
Плачуть рожеві ранки,
Стелиться бита дорога,
Сльоза бринить кришталева,
Містом Лева старого
Ходить його королева.
Гаптує забуті долі,
Уквітчує їх віршами,
І мрії течуть поволі
Перлинками поміж снами
Мешканців міста Лева,
Палаців, садиб, дзвіниць,
Дбає про всіх королева,
Не видає таємниць,
Не забуває нікого,
Зовні - звичайна панянка –
Містом Лева старого
Іде королева-вигнанка...
А там, за найближчим рогом, -
Лицар в старій кольчузі,
Проклятий чортом і Богом,
В полоні вічних ілюзій,
Точиться містом, блукає,
Слухає різні розмови,
Чи королеву шукає,
Чи виявляє змови?
Місто старого Лева
Не впізнає, розгубився,
Правила ж тут королева!
Чи містом він помилився?
Та вулиці ніби схожі,
Площі, палаци, дзвіниці –
Сахаються перехожі,
Хрестять його черниці,
Місту старого Лева
Вірний був він присязі,
Дзвеніла шабля сталева,
Славу співала звитязі.
Він повернувся нині
В місто Лева старого,
Тільки нема Господині –
Не знає ніхто нічого!
Містом блукає квапливо,
Пошуків не полишає,
Сумнівів шепіт зрадливий
Лицар старий відганяє.
Та сталося! - синього ранку
В місті старого Лева
Лицар зустрів вигнанку –
І повернув Королеву.