ПОДОЛЯНОЧКА

Юности своего сына посвящаю...

Ми зустрілися літом на морі,
Нам сміялося сонце і зорі,
Я сказав тобі весело:"Знаєш,
Що ти скоро мене покохаєш?"
Посміхнулася ти й відказала:
"Я прикольних таких ще не знала!"
Придивися до мене уважно,
Бо мене ти полюбиш назавжди!

Ти притиснеш мене до грудей,
Прошепочеш:"Люблю і страждаю",
Відповім я,що палко кохаю
І на інших давно не звертаю!

Ти полюбиш,говорю в останнє,
І нехай кажуть-це нереально!
Придивись,я дотепний і милий,
А з тобою щей буду щасливий!
Я із Києва,ти хмельничанка,
Моя мара,моя забаганка,
І я мрію із ночі до ранку
Про чарівну мою подолянку!

Ти притиснеш мене до грудей,
Прошепочеш:"Люблю і страждаю",
Відповім я,що палко кохаю
І на інших давно не звертаю!

Ти ніжна,маленька,як мед солоденька,
На щічках весняночки,моя подоляночка!
Не палиш,не лаєшся,гарно всміхаєшся,
А як поцілуєш-навік причаруєш!

За стихотворение голосовали: Аннушка: 5 ;