Вiйна

Гармати б"ють, осколки ранять душу,
Вже терикони густо заросли,
Приречений! Стоїть клеймо Москви,
Та вистояти, друже мiй, я мушу!

Розруха, та на цвинтар частий шлях,
Не молодi несуть молодших труни,
Вiйськовi б"ють i дiточок, i юних,
Бо в паралельних з ними ми свiтах!

Невже нема над нами бiльше Бога?
Де була хата - купочка смiття,
А де Країна? Тiльки забуття!
У серцi бiль, а на душi тривога!

За стихотворение голосовали: Alyona: 5 ;