ПЛАЧ ЯЛИНКИ

Не рубай мене маленьку
Жити хочу я іще
Зеленіти і буяти
І красу свою нести

Щоб твоє дитяче серце
Пораділо кожен раз
Коли прийдеш ти до мене
У лісний,чудовий край

Лиш,поглянь,-яка гарненька
І зелена,я завжди
Не вже кари я твоєї
Заслужила? Ти скажи

Що тобі,коли зрубаєш
І красу мою убєш
Лиш два тижні забуяю
І помру вже назавжди

Невже радість з того буде
Що убив одне життя
Я жива! Та ти не бачиш
Сліз моїх, як плачу я

А іще є в мене дітки
Зайчик біга й білочка
Їх я дім,і їх я їжа
Де сховаються тоді

І помруть вони маленькі
У зимові холода
Ти спаси мене,мій друже
І віддячиться тобі

Я тобі в пригоді стану
Не рубай мене прошу
Ти прийди до мене в гості
І тебе я полічу

Біль затихне,й твою втому
Як рукою,я зніму
Бачиш з мене,ще є користь
Тож залиш мене,-прошу

Лікарем твоїм я стану
І наповню киснем світ
Дихати,щоб легше стало
І щоб менше ти хворів

То скажи мені,мій друже
Що зробила я тобі
За що ти мене вбиваєш
Щоб побавитися лиш

Не рубай мене,-прошу я
Бо творіння Боже я
Не руйнуй працю Господню
Краще подаруй життя