Мемуари

Всотав її відверті мемуари.
Тепер вже ніяк. Край... Та не збагну,
Як віддали архівні формуляри
Якомусь невиразному багну
Її кохань літопис і луну,
Здобутків діаманти і муари
Й поразок розпашілу пелену?

Я не збагнув. Я в розпачі... Та нині
Вона сама - без зайвих слів і дій -
Відтворює на нервах і на спині
І у моїй свідомості блідій
Всіх сподівань, і марень, і надій
Картини і сюжети, швидкоплинні,
Як Франції шанований напій.

Аж ось і спокій. Тиша. Ніжність ранку.
Бентежить щось... Я бачив у кіно
Чи снилося? - коханця і коханку
Тягнуло вверх.Тоді на саме дно.
Потому постать біла - у вікно...
І поринав надовго у мовчанку,
Хто вижив... Невиразний, як багно.