Дівчисько

Смієшся ти, смішне дівчисько,
Гортаєш сторінки і дні,
Глядиш то здалеку, то зблизька,
Як у повільному вогні
Мої сентенції нудні
І куафюра непаризька
На купки попелу чадні,

Як сам я, вже перетворились.
Чи розумієш, чи тобі
Поки що бракне тої сили,
Що в цій потрібна боротьбі?
Та все своє своїй добі -
Ще стане бажаним і милим,
Що нині топиш у ганьбі.

А час іде, смішне дівчисько,
Гортає сторінки і дні,
І ось вже поруч, ось вже близько
Часу новітнього вогні,
Його виснажливо-нудні
Розваги, від яких так низько
Бринять у горлі голосні,

Співають те, чого не скажеш,
Що без вагань наздожене,
Із стосом швидкоплинних вражень
Як блискавиця, промайне,
І, нездоланно-чарівне,
Воно на твій натисне важіль...
І ти шукатимеш мене.