Атака кольорів
У стигло-синьому під небесно-зеленим
Навпростець і впритул і у щем
Ти брала мене бранцем, вела нареченим,
Спокушала когось вівтарем.
У стигло-червоному під блідо-прозорим
Несподівано знизу навкіс
Ти брала мене п"яним, вела мене хворим,
Вибудовувала компроміс.
У затьмарено-білому з чорно-дивацьким,
Притаманним не нашим світам,
Ми кохались у спосіб старий одинацький
Сам-на-сам я і ти сам-на-сам.
В невиразно-якомусь під двічі ніяким
Просто неба і долілиць
Я свої, ти свої - ми відбили атаки
Кольорів на клітини зіниць.
За стихотворение голосовали: Benson: 5 ;
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией