Літо добігатиме кінця... (Журавлі)

Літо добігатиме кінця в сутінках достиглого відтінку,
як досягне краю, під сурдинку згасне, наче вогник каганця.
Блиском жовто-красного лиця осінь відкриватиме сторінку,
гай і поле в іншу одежинку перевдягне з вправністю кравця.
В пошуках у вирій манівця, серед хмарно-білого барвінку
журавлі у кличному відмінку милі називатимуть місця.
Скоро вже обабіч путівця знайдуть невідому літню жінку,
незнайому без ім’я чужинку у прикрасі зимного вінця.
А тоді зненацька, мов з яйця, весняну зелену скатертинку
розгорне під пташу катеринку подихом веселим вітерця.
В пошуках додому манівця серед хмарно-білого барвінку
журавлі у кличному відмінку милі називатимуть місця.
Знову літо - вічного кільця складові минатимуть зупинку,
поєднались в вічнім поєдинку, мов із небом пташі два крильця.
А краї в безмір’ї острівця малюватимуть в одну картинку
журавлині мандри на відтинку, що розбив надвоє їх серця.

2015

За стихотворение голосовали: natalya_Kozireva: 5 ;