Як боляче бачити людей

Як боляче бачити людей,
яких муштруют власні браття.
Їхні тіла пронзають кулі,
розпечені, немов вуглі біля багаття.

За що то провинились люди,
навіщо, ламають їм кістки.
Чому в братів, до вбивства спарага,
не вже так боже захотів.

Не вже оте малятко,
що ще не біга, тільки спить.
Повинно, в холодному підвалі,
Своєю кровью, щурів брудних поїть.

Навіщо матері, такая доля -
бачти смерть власного дитя.
Що їй потім зістаеться,
петля, або пиячити до забуття.

Та що, у тих володарів,
Нема в сердцях любові.
Хіба ото єдиний вихід,
Полити землю морем крові.

Чи варто правити людьми,
як що нема ні краплі глузду.
Коли пітьма накрила сяйво душі,
а д'явол з'їв останній сердця шмат.

Як боляче згадувати людей,
Яких я більше не побачу.
Тільки відчую біль в очах
Від думки про майбутні втрати.