Вокзальний

Там за вікном - вокзалів тихий спів
Там за вікном - пливе удаль перон
Розлуки час украв мене, схопив
Та замість клітки заховав в вагон

І по залізним рельсам уночі
Несе, несе і п'є мене до дна
Мені б заснути на твоїм плечі
А поряд - тільки холод від вікна

Мені б на мить торкнутися долонь
Поглянуть в очі - погляд відвести
Щоб запалав в душі моїй вогонь
Щоб не вмирати тут від самоти

Бо без тебе так мало теплих снів
І, знаєш, не смакує більше чай
У тиші тане ехо ніжних слів
Роздавлене вокзальним "прощавай"

Гуде, реве, кричить на повен рот
Мій дикий поїзд стоне, завива
Остання мить - і вирушить, і от
Мене з твоїх обіймів вирива

Остання мить, а далі там хтозна
Побачимось? Розлучимось навік?
Там за вікном - натягнута струна
Там за вікном перон холодний втік.

За стихотворение голосовали: Александр Матвеевич: 5 ; mashkov.poet: 5 ;