БУВАЛЬЩИНА

  БУВАЛЬЩИНА В юності так ніжно залицялись, Цілувались ночі напроліт. Одне одного кохати обіцялись Міцно-міцно і багато літ Упориві ніжного кохання Мимо волі зачали дитя... Почались вагаючі зітхання: Як в майбутньому простелиться життя. Він-Одружуватись різко відмовлявся, Їй-шкода було вбивати плід. Він покинути й забути нахвалявся, Тож не танув у стосунках лід. Рвучко й гордовито попрощалась, Повернулася й пішла від нього геть, Усвідомивши,що доля познущалась Й що тепер все піде шкереберть. Час минав...вже народила сина І виховувала все життя сама. Посивіла кожна волосина, Бо нелегко,та жалю нема: Ужитті єдину втіху мала, Бо синочок красенем зростав. Таємницю вперто всеж тримала, Син про батька якось запитав. Мов на сповіді ,вона все пояснила, Не приховуючи правди ні на мить. В помилках нікого не винила, Лиш зізналася, що серденько щемить. Виказати у батьківські очі Біль дитячих і тяжких образ, І про материні виплакані ночі Забажалось синові ураз. Нащо прагнув ти мене убити Син при зустрічі у батька запитав Ти кровиночку свою хотів згубити, Й чоловічу гідність розтоптав.



















кохати обіцялись