"Як дивно не чути цих тихих твоїх шагів..."

Як дивно не чути цих тихих твоїх шагів.
І як же не хочеться знов прокидатись в пітьмі прохолодній,
Я посилаю тобі тисячІ своїх кораблів
Уві сні. І разом даю своє серце у твої долоні.

Як хочеться вірити в те, що ти ще раз прийдеш
І з вуст не зірветься образливе слово "колишня".
Коли всі зарічно кричали "забудеться, переживеш..",
На небі для мене зоря погасала всевишня.

Сьогодні я вивчила новий останній аккорд,
Та ти його мабудь уже не почуєш ніколи,
Я вічність без тебе, це мій особистий рекорд,
Все стихло й сніданки мої давно уже всі похололи.

Як дивно всміхатись у вічі тобі в майбутті,
Та знай, що за тим лише сплакані очі сховались,
Я буду співати для тебе в своїм молодім забутті,
Аби тільки серце твоє хоч від часу так ніжно здригалось.