Новогрудок и Мицкевич
Калі навагрудскія ўбачыш прасторы,
Ракітнік разгалісты, нізкі,-
Каня супыні ля плужынскага бору,
Каб глянуць на возера зблізку.
Гушчар лесу пахне чаборам і мёдам,
Жывіцы настоем смалістым.
Там возера Свіцязь, як шыбіна люду,
Ляжыць паміж дрэваў цяністых…
Адам Міцкевіч – Свіцязь
В Новогрудке повсеместно
Шлёт Мицкевич всем привет,
И я рад, признаюсь честно,
Что родился тут Поэт.
Замки, Свитязь, Бацька Нёман,
Хаты здешние, леса …
Для Адама были домом,
С детства радуя глаза.
Что рождает вдохновенье?
Выражаясь в песне строк -
Чувства детства и взросленья,
Милый Родины куток.
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией