До місіця

Тиша і ніч – минають так сторіччя,
Нема облич – прориси навкруги,
Все бачить місяць, вдивляюся в обличчя,
Чи бачиш ти в моїй душі сніги?

Залишити по собі, що?? Свою фотокартку,
Щоб пригадали діти, коли будуть діди?
Чи може на конверт поштову вклеїть марку,
І відіслати в небо? З часом піду ж туди?!

Скажи нарешті, що ночами розглядаєш,
З цікавістю і подивом вглядаєшся в імлу,
І заповітні тайни ти кожного з нас знаєш,
Допоможи з життя спровадити зиму!