моя Країна...(укр)

Моя країна ніби жінка,
З тяжкою долею повії…
Красива, лагідна голівка,
З ярмом ганьби на білій шиї!

До неї ходять, що сторіччя,
Вампіри, вовки, інша браття,
Штучно всміхаються в обличчя,
А потім рвуть її на шмаття…

Та ще й сини її, та доньки
Завдали клопоту чимало,
Всім продавали свою матір,
Що вже й продати що не стало!

А скільки діток загубили!!!
… в часи війни, голодоморів,
Щоб на коліна повставали,
Тримали очі щоб до долу…

Але промовлю: «Слава Богу,
Що в нас є кров Країни нашій»!!!
Все рівно йдемо ми у гору,
Їй долю змінимо на кращу!!

За стихотворение голосовали: поздний: 5 ; pastir: 5 ; andrejvedin: 5 ; eimerkulova: 5 ;