Моїй країні.
Україно моя, люба серцю країно,
Не знайдеш більш такої, де б її не шукав,
Де ти мову свою мелодійну згубила?
Де твій лагідний спів між віками пропав?
Пам’ятаєш, країно, як ту мову зростили,
Як зробили із неї діамант дорогий,
Як ті пісні по селах, денно й нічна дзвеніли,
Як лунав над ланами милий серцю мотив.
Нашу землю, мов марево тяжке укрило,
Як знайти той загублений, втрачений слід?
І яка чорна зла все руйнуюча сила,
Захопила той гордий соловейковий спів?
За віки все змінилось: і природа, і люди,
Що було найдорожчим, стало враз чимсь тяжким,
Все, що люд здобував, розгубилося всюди,
Світ наш, сильний, могутній, став нечемним, гидким...
Ми країну свою по шматках розгубили,
Що робили віками, все в роках утекло,
Зруйнували усе, і на межі розбили,
Розкидали навколо, ніби битає скло.
Де ж знайти чарівну загадковую силу,
Щоб змогла знов розставити все по містам,
Щоб змогла відновити, підняти країну,
Щоб за нас не було соромливо батькам.
Україно моя, люба серцю країна,
Не знайдеш більш такої, де її не шукай!
Дай нам, Боже, нарешті у серце надію,
Слава добра, і честь відновляться нехай!
За стихотворение голосовали: Янка Маяк: 5 ; : 5 ;
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией
дата:2011-06-21 18:26
дата:2011-06-21 23:03