ДОЛІ РОЗВІЯНІ В ПРОСТІР (рідною мовою)

Я серцем тебе відчуваю,
Та долі розвіяні в простір.
Твоїх поцілунків не знаю,
Трояндами вистелю постіль.

Твоє серце мене відчуває,
Але це бентежить, лиш, мрії,
Твоє серце моє впізнає,
Але в тому не має надії.

Від кохання до самого неба,
Від журби до сплетіння рук,
Я з тобою в думках і негах,
Ти зі мною, як тисячі мук.

Провокують думки, сни, надії,
Провокує вся суть у тобі,
Нескінченність космічної мрії
Обіцянку дарує мені.

Сполох в серці до точки кипіння,
Сполох в серці кличе: "знайди",
Запальничкою стану, творінням,
Відшукай, збережи, відтвори.