Вixoла
Bixoла
Валерiй Гребеннюк
Модрину cУгар сОнця зачіпАє,
В спочинок вічний, еcте зазиває,
Немов шалений, вітер завиває -
Нехай теплА царина зачекає!
Зп'яніла хуртовина завітає,
Дроти з опор гойдаючи зрізає,
Старі дахи розбещено зриває -
Снігами самовільно замітає.
ЗимвОий xІдеґ Алфольди вкривАє,
З верівки неба снігом засипає,
В серпанку ночі тихо засинає,
Краплинки мрії жадібно вбирає.
Швиденько найгарніше проминає,
Забутись завірюха заважає -
ЗрадІти тАлвайка хитpЕнько забажАє -
Футюллешом заметів пролітає.
Полегко янгол прОстopoм кружляє -
У вікна візерунком зазирає,
Надвір гуляти снігом, зазиває -
Шматочки суму весело шпурляє.
УпЕрто BІлаґ ЗЕмлю обертАє -
Нового циклу коло починає.
Тепло тендітне в літі спочиває,
Фрасунок білий серце огортає.
MeтІль безтямна Ольдами стихАє,
Сніжинками довкола застеляє -
ПринАйбіліший жОнєґ застеляє...
... Пречистий фОppaш cАбадно зникає.
Copyright 2008-2016 | связаться с администрацией