Щем розлуки

Я служу на кордоні,кохана,
Я своєї Вітчизни солдат.
Щем розлуки,мов різана рана,
І стривожений серця набат.

Стережу я держави кордони,
Рідну матір,немов бережу,
Про душі найтаємніші схрони,
Я тобі у листах розкажу.

Розповім я також про тривоги,
Про похідний солдатський намет,
Про військові тривожні дороги,
Про утому і успіхів злет.

Про підйоми,що сни відбирали,
А також бойові марш - кидки.
Прикордонники не обирали
У солдатській спіралі витки.

Мені важко без тебе,кохана,
Я рахую до зустрічі дні.
Знаю,ти мені долею дана
Із усіх ти найкраща мені.

То ж,коли зашумить золотаво
Листя вишня у нашім саду,
Залишу свою рідну заставу
Й неодмінно до тебе прийду!

За стихотворение голосовали: Воевода-15: 5 ;