Тобі, Україно!

Я пишаюся тобою
Мій славетний краю,
І від гордощів з журбою
Серце своє краю.


І злети були,і падіння
Й невпевнені кроки.
Дні минали,як видіня,
Що зливались в роки.


Мов дитина,намагалась
Не збитись з дороги,
Хоч тернами й стежка слалась-
Йшла до перемоги.


Ти зростала ти мужніла,
Набиралась сили,
Хоч невдач трава рясніла
Й прикрощі косили.


Діти твої підростали
Разом із тобою,
А тепер на варті стали
Готові до бою.


Ти боролась за свободу,
За волю й за долю
Свого рідного народу,
У серці до болю.


Стяги завжди майоріли,
При всіх буревіях.
В очах вогники горіли,
Сповиті в надіях.

За стихотворение голосовали: Шальной: 5 ;