Одягнула маску з щасливим обличчям

Одягнула маску з щасливим обличчям,
Почну гратись в життя,
Летять в небі лебеді,мов в вічність,
З ними полине душа моя.
І коли заплачу я сміятись буду,
Хоч серце вже лежить в гробу,
Бо життя- це гра,не зі мною люди,
Й не розквітне квітка на сухім горбу.
Та я вічно житиму,у вірші пропащому,
Крапкою маленькою у кінці рядку,
І нічого в світі нема кращого,
Жити у вірші,я ж не помру...