Терпкii сльози осiнь розлива.

Невчасно якось опадае листя,
Терпкii сльози осiнь розлива,
На горобинах ягоди-намиста,
У долi нашоi тепер своi слова.

Я не ревную - не в пошанi заздрiсть,
Ми перед Богом, рiднi не чужi!
I мое серцi вiдчувае радiсть,
Як на портретi ми на вiтражi.

Така струнка, волосся кучеряве,
Зеленi очi наче водний вир,
Скорiш серденько б"еться - тiльки гляну,
Нiкого як тебе я не любив...

За стихотворение голосовали: fler: 5 ; zeladara: 5 ; babavuda: 5 ; : 5 ; KOSANDRA9: 5 ; Киррр: 5 ; karabas: 5 ; : 3 ; : 5 ;