Мама!

Я знаю мама, мене чекае,
Надвечiр йде за старий млин,
Моя рiдненька, я Вас кохаю,
Як тiльки може в розлуцi син!

В степу так пусто i якось зимно,
Крупа зi снiгу лице сiче,
А сльози душать завжди нестримно,
За всiма нами душа пече!

Приiду мамо - ходiть додому!
Квиток вже взятий заздалегiть,
Ви вiдпочиньте! Хай зникне втома!
А за розлуку мене простiть!

За стихотворение голосовали: Анна Леун: 5 ; Olgamaria: 5 ; zeladara: 5 ; Юрий Пономарев: 5 ; : 5 ; Людмила Иванковская: 5 ; mmoshenkov: 5 ; Холст : 3 ; Sofia1234: 5 ; v2810475: 5 ; natalya_Kozireva: 5 ;